Suchergebnisse

The article considers the peculiarities of the development and preservation of the ethnic identity of the Bulgarian population of the south of the MSSR and Izmail region of the USSR post-war period 1944-1954 years. The urgency of the research is proved, first of all, by the lack of knowledge of this question, insufficient number of documents available for scientific community. The topicality of this investigation is caused by the attempt to analyze the achievements of the Bulgarian Diaspora on the way to preserving its ethnic identity separately from other nationalities. The author points to the positive changes in the national, cultural and educational development of the Bulgarian Diaspora in the post-war period. The specific features of the education of the Bulgarian population during the Soviet era and the role of education in preserving the ethno social identity, the development of the national consciousness of the Bulgarians are revealed. The author states that the Bulgarian language remained in wide use only at home in the post-war period. The learning process was held on Russian. However, this contributed to the fact that the Bulgarian youth became competitive in entrance exams, and eventually they were able to work and occupy various positions in Ukraine, Moldova and also abroad. The article also analyzes the state policy in relation to the ethnic minorities. The important consequence of the state education policy became the formation of a new Bulgarian educational intelligentsia, which could not but affected the ethno cultural development and preservation of the ethnic identity of the Bulgarian population of the region. The government contributed to the creation of a number of Bulgarian art groups, they were formed on the state account and initiative. In addition to the organization, the financing of the art collectives was also performed by the government. The professional music schools and their branches were also opened in the regions with the Bulgarian population. Further, the author specifies the achievements of the Bulgarian population in the field of culture. The participation of the Bulgarians in the social and cultural life of the Izmail region and the south of the MSSR is researched. The author claims that it was the cultural sphere where the national identity of the Bulgarian ethnic group of Ukraine and Moldova was preserved. The role and place of amateur folk art in preserving the language, folklore and ethnographic heritage of the Bulgarian people in consolidation with the Bulgarian ethnic group, as well as renewing and strengthening the social and cultural connections of the Bulgarian Diaspora with Bulgaria are also revealed. However, numerous direct contacts were established only in the post-Stalin period. It was considered that the Bulgarian people were not indifferent to the national culture and its development. In disregard the ideological, political, ethnic turmoil that apprehended the Bulgarian population of southwestern Ukraine and the south of Moldova in the post-war period, they preserved the inherent peculiarities in language, culture, ritualism and religion. It should be noted that national identity, originality and uniqueness are better preserved in the spiritual sphere than in the economic field. Thus, the article of I.I. Tatarko provides important inputs to the study of the most urgent problems and issues of historiography in Eastern Europe – the post-war period and the policy of the Soviet Union towards ethnic minorities. ; У статті досліджено особливості розвитку та збереження болгарським населенням півдня МРСР та Ізмаїльської області УРСР етнічної ідентичності в повоєнних умовах 1944 – 1954 рр. Актуальність роботи обґрунтована насамперед слабкою вивченістю проблематики, недостатнім уведенням у науковий обіг джерел, а також спробою проаналізувати досягнення болгарської діаспори на шляху до збереження своєї етнічної ідентичності окремо від інших національностей. Автор висвітлює позитивні зрушення у національному, культурному та освітньому розвитку болгарської діаспори у повоєнний період. Розкриває специфіку здобуття освіти болгарським населенням за радянської влади та роль освіти у збереженні етнічної ідентичності, розвитку національної свідомості болгар. Автор зазначає, що болгарська мова в повоєнний період залишилася у широкому вживанні тільки в побуті, навчання здійснювалося російською мовою. Однак це сприяло тому, що болгарська молодь стала конкурентноспроможною на вступних іспитах, а надалі змогла працювати і обіймати різноманітні посади не тільки в Україні та Молдові, а й за їх межами. Крім того, у статті аналізується державна політика щодо етнічних меншин. Важливим наслідком державної політики у сфері освіти стало формування нової болгарської просвітницької інтелігенції, що не могло не вплинути на етнокультурний розвиток і збереження етнічної ідентичності болгарського населення краю. Влада сприяла появі великої кількості болгарських мистецьких колективів, утворювала їх сама. Відкривалися професійні музичні школи та їхні філії у регіонах із болгарським населенням. Зазначається, що окрім організації, позитивним внеском у розвиток колективів було їхнє фінансування. Далі автор конкретизує досягнення болгарського населення в галузі культури. Висвітлює участь болгар у суспільно-культурному житті Ізмаїльщини та півдня МРСР. Стверджує, що саме у сфері культури вдалося зберегти національну самобутність болгарського етносу України та Молдови. Відзначає високу роль самодіяльної народної творчості у збереженні мови, фольклорної та етнографічної спадщини болгарського народу, у консолідації болгарського етносу, а також у поновленні та зміцненні суспільних та культурних зв'язків болгарської діаспори з Болгарією. Зроблено висновок, що болгарському народу не була байдужа національна культура та її розвиток. Попри ідеологічні, політичні, етнічні негаразди, які спіткали болгарське населення Південно-Західної частини України та Півдня Молдови у повоєнний період, воно зберегло властиву йому специфіку в мові, культурі, обрядовості, релігії. При цьому слід зазначити, що національна ідентичність, оригінальність і неповторність краще збереглися у духовній сфері, ніж у сфері господарській. Отже, стаття І.І.Татарко робить важливий внесок у вивчення найактуальніших проблем та питань історіографії Східної Європи – повоєнний період і політика Радянського Союзу по відношенню до етнічних меншин.

The article studies the Jewish cemetery which provides a significant amount of historical information about various aspects of the life of the Jewish community which have long been out of focus. The objective of the research lies in proving the relevance of marginal culturally significant objects in the context of postmodern philosophy, as well as explaining and analyzing the compositional ways and peculiarities of plastic images of the facades of the gravestones in Kremenets, one of the Volyn areas of the Jewish culture in the 18th century – the early 19th century. The article focuses on the most common method of studying the monuments of Jewish gravestone epigraphy. The methodology of the research is based on the regionalist approaches to the problem and the application of culturological, retrospective comparative-historical methods and the use of critical analysis. For the first time, the artistic and style peculiarities of the memorial plastic arts of Jewish cemetery in Kremenets are analysed and the historical factors that influenced them are explicated. It was proved that the historical and cultural value of the Jewish necropolis in Kremenets lies in its originality. The cemetery is one of the oldest in Europe and contains unique information on the history, customs and culture of the Jewish people. It can become a promising object of visit for postmodern consumers, interested in unpopular and marginal tourist artefacts.